Μακαριώτατε Μητροπολῖτα Κιέβου καί πάσης Οὐκρανίας, ἐν Χριστῷ τῷ Θεῷ λίαν ἀγαπητέ καί ἐπιπόθητε ἀδελφέ καί συλλειτουργέ τῆς ἡμῶν Μετριότητος κύριε Ἐπιφάνιε, τήν Ὑμετέραν σεβασμίαν Μακαριότητα ἀδελφικῶς ἐν Κυρίῳ περιπτυσσόμενοι, ὑπερήδιστα προσαγορεύομεν.
Γνωστή ἡ φωνή τῆς Μητρός Ἐκκλησίας τῆς Κωνσταντινουπόλεως εἰς τά εὐλογημένα ἐδάφη τοῦ Κιέβου καί εἰς ὅλην τήν ἐπικράτειαν τῆς Οὐκρανίας καθώς εἶναι φωνή ἡ ὁποία συνεδυάσθη μετά τῆς πνοῆς καί τῆς καθόδου τοῦ Παναγίου Πνεύματος κατά τό βάπτισμα καί τόν ἐκχριστιανισμόν τῶν μακαρίων προγόνων Ὑμῶν ὑπό τῶν ἀοιδίμων Προκατόχων καί πατέρων ἡμῶν, διό καί αἰσθανόμεθα ὡς χρέος ἀπαράβατον νά ἀπευθυνώμεθα εἰς Ὑμᾶς μίαν τοιαύτην ἱστορικήν καί εὐλογημένην ἡμέραν.
Ἡ ἐφετεινή ἐπέτειος τοῦ Βαπτίσματος τῶν Ρώς, ὅμως, εἶναι δι᾿ ἀμφοτέρους ἡμᾶς μία πρόγευσις τῆς πρόσωπον πρός πρόσωπον κοινωνίας καί συναναστροφῆς ἀλλά καί τῆς ἐμπράκτου ἐν Χριστῷ ἑνότητος ἐν τῷ Ποτηρίῳ τῆς Ζωῆς καθώς μέλλομεν ἐπισκέψασθαι, κατόπιν πρόφρονος τόσον ἐκκλησιαστικῆς ὅσον καί πολιτειακῆς προσκλήσεως, τό Κίεβον καί τήν ἕδραν Ὑμῶν, ἵνα ἴδωμεν ἐκ τοῦ σύνεγγυς τόν εὐσεβῆ Ὀρθόδοξον Οὐκρανικόν λαόν εὐλογούμενον καί ἁγιαζόμενον ὑπό τῆς συσσωματώσεως αὐτοῦ πρός τό Κυριακόν Σῶμα, ἄνευ σχισμάτων καί ὀδυνηρῶν καταστάσεων τοῦ ἀμέσου παρελθόντος.
Διό καί ἐξαγγέλλοντες πρός τόν ἱερόν κλῆρον καί τό Χριστώνυμον πλήρωμα τῆς Οὐκρανίας τήν ἐπίσκεψιν ἡμῶν κατά τόν προσεχῆ Αὔγουστον, μετ᾿ οὐ πολλάς ἡμέρας, ἀπευθύνομεν μήνυμα ἀγάπης καί ἑνότητος πρός ἅπαντας, διότι εἴτε τό γνωρίζουν εἴτε τό ἀγνοοῦν, εἴτε τό ἐθέλουν εἴτε ὄχι, πάντες οἱ εἰς Χριστόν πιστεύοντες ἐν Οὐκρανίᾳ ἀποτελοῦν καρπόν τῆς εὐχύμου ἀμπέλου τῆς Κωνσταντινουπολίτιδος Μεγάλης Ἐκκλησίας. Πολλοί, ἵσως, παρεξηγοῦν ταύτην τήν ζωτικῆς σημασίας καί οὐσιαστικήν πνευματικήν σχέσιν ὡς δῆθεν διάθεσιν ἀπό μέρους ἡμῶν ἵνα ἐλέγξωμεν καί χειραγωγήσωμεν τήν ἐσωτερικήν ζωήν τῆς Ἐκκλησίας Οὐκρανίας. Οὐδόλως! Ἡμεῖς ἐκόψαμεν ἐκ τοῦ πολυμάρτυρος Σώματος τῆς Μητρός Ἐκκλησίας διά νά δώσωμεν τήν εὐκαιρίαν εἰς τά πρό 1033 ἐτῶν γεννηθέντα ἐκ τῶν σπλάχνων αὐτῆς τέκνα τήν εὐκαιρίαν ὅπως μετά ὡριμότητος, συνέσεως καί εὐθύνης διαχειρισθοῦν τά θέματα τοῦ καθ᾿ ἡμέραν ἐκκλησιαστικοῦ των βίου μέ τάς παραδόσεις, τά ἤθη, τά ἔθιμα, τήν γλῶσσαν αὐτῶν, ἐντός τῶν ὁρίων τοῦ κράτους τῆς Οὐκρανίας.
Ἡ διοικητική αὕτη χειραφέτησις μηδαμῶς σημαίνει ὅτι ἀδιαφοροῦμεν ἤ ἀπαρνούμεθα τάς πνευματικάς βαρείας εὐθύνας τάς ὁποίας ἀνελάβομεν Ἀποστολικῶς ὅτε προέβημεν εἰς τήν κατήχησιν καί τόν φωτισμόν τῶν προγόνων Ὑμῶν. Αἰσθανόμεθα αὐτόν τόν ἰσχυρόν σύνδεσμον τοῦ πνεύματος καί ἐνδιαφέρει ἡμᾶς μεγάλως ἡ κατά Θεόν προκοπή ὅλων τῶν ἀνά τήν Οἰκουμένην προσφιλῶν ἡμῶν τέκνων. Ἡ ἀγάπη τῆς Μητρός Ἐκκλησίας πρός τά ἑκασταχοῦ τεκνία της εἶναι θυσιαστική καί ἐξαντλητική, οὐδέποτε ἐπίπλαστος. Ἐχαρίσαμεν Ὑμῖν ἀληθῆ ἐσωτερικήν ἐκκλησιαστικήν αὐτοτέλειαν ἤτοι Αὐτοκεφαλίαν, καί οὐχί ψευδώνυμον, ἀφ᾿ ὅτου εἴδομεν τά δάκρυα πολλῶν ἡρώων καί Ἁγίων τοῦ εὐλαβοῦς Οὐκρανικοῦ λαοῦ νά ἑνῶνται μετά τῶν ροῶν τοῦ Δνειπέρου καί νά φθάνουν ἕως ἡμᾶς, ποθοῦντα μίαν Τοπικήν Ἐκκλησίαν ἄνευ ἔξωθεν παρεμβάσεων ἐπιχειρουσῶν τήν ὀλίγον κατ᾿ ὀλίγον ἁλλοίωσιν τῆς γλώσσης καί τῶν παραδόσεων, καί μάλιστα μετά τήν δημιουργίαν τοῦ νέου ἀνεξαρτήτου καί κυριάρχου Οὐκρανικοῦ κράτους.
Ἐρχόμεθα, Μακαριώτατε ἀδελφέ, μέ πολλήν ἀγάπην εἰς τήν καρδίαν μας πρός ὅλην τήν Οὐκρανίαν ἀνεξαιρέτως. Ἡ γνησία Μήτηρ οὐδέποτε ὑποστέλλει τήν ἑαυτῆς ἀγάπην διότι οὐδείς καί οὐδέν δύναται νά ἐμποδίσῃ τήν Μητέρα ἀπό τοῦ ἀγαπᾶν καί θυσιάζεσθαι, ἀνεξαρτήτως τῆς πρός ἐκείνην ἀντιπελαργίσεως ἤ μή τῶν τέκνων της. Ἐάν τινες ἀντί τοῦ εὐφρανθῆναι καί χαρῆναι, ἐστενοχωρήθησαν ὅτι οἱ ἀδελφοί των νεκροί ἦσαν καί ἀνέζησαν καί ἀπολωλότες ἦσαν καί εὑρέθησαν (πρβλ. Λουκ. ιε΄, 32) τοῦτο οὐδόλως πτοεῖ τήν Ἐκκλησίαν ἀπό τοῦ νά πορεύηται ὡς θεραπευτήριον χρώμενον πικροῖς, κάποτε, φαρμάκοις, πάντοτε μέ γνώμονα οὐχί τά κοσμικά κριτήρια καί τήν ἐπικράτησιν τοῦ ἑνός ἔθνους ἐπί τοῦ ἄλλου ἀλλά μέ σκοπόν τήν ἐπικράτησιν τοῦ Θείου Θελήματος τῆς Ἐνσάρκου Σοφίας καί Ἀγάπης καί Εἰρήνης ἐπί γῆς.
Μέ αὐτάς τάς σκέψεις συγχαίρομεν τῇ Ὑμετέρᾳ περιποθήτῳ Μακαριότητι, τοῖς πεφιλημένοις ἁγίοις ἀδελφοῖς Ἱεράρχαις καί πᾶσι τοῖς ἔκ τε τοῦ ἱεροῦ Καταλόγου καί ἐκ τοῦ θύραθεν, καί ἐν προσδοκίᾳ τῆς ἐκ τοῦ σύνεγγυς συναντήσεως καί ἐπικοινωνίας πρός Ὑμᾶς, κατασπαζόμεθα ἕνα ἕκαστον διά τοῦ ἡμετέρου παρ΄Ὑμῖν ἐκπροσώπου Ἱερωτάτου Μητροπολίτου Χαλκηδόνος κυρίου Ἐμμανουήλ, τοῦ ἀποσταλέντος εἰδικῶς πρός τοῦτο ἵνα συνεορτάσῃ καί συμπανηγυρίσῃ μεθ΄Ὑμῶν, καί ἐπικαλούμεθα ἐπί σύμπασαν τήν Οὐκρανίαν καί τόν εὐγενῆ λαόν της πλουσίαν τήν Χάριν τοῦ ἐν Τριάδι δοξαζομένου Θεοῦ τῶν Πατέρων ἡμῶν.
,βκα΄ Ἰουλίου κς’
Τῆς Ὑμετέρας σεβασμίας Μακαρότητος
ἀγαπητός ἐν Χριστῷ ἀδελφός
28 Липня 2021
Блаженніший Митрополите Київський та всієї України у Христі Богові вельми любий та бажаний брате та співслужителю Смирення нашого, владико Епіфаніє, Ваше шановне Блаженство по-братськи у Господі обіймаємо та радісно вітаємо.
Голос Константинопольської Церкви-Матері відомий на благословеннім терéні Києва та на всій території України, оскільки цей голос – результат поєднання подиху та зішестя Пресвятого Духа під час хрещення та навернення у християнство блаженних предків Ваших нашими незабутніми Попередниками та Отцями, тому й відчуваю, що це мій непорушний обов’язок звернутися до Вас цього історичного, благословенного дня.
Цьогорічне відзначення річниці Хрещення Русі, однак, і для вас, і для нас сповнене передчуттям особистого спілкування та зустрічі, але й реальної єдності у Христі через Чашу Життя, оскільки ми плануємо візит у відповідь на щире як церковне, так і державне запрошення до Києва та до вашої резиденції, щоб побачити у безпосередній близькості, як побожний православний український народ благословляється та освячується, долучаючись до Тіла Господнього, без розділень та болючих станів нещодавнього минулого.
У зв’язку з цим, напередодні оголошеного священному кліру та християнській повноті України нашого візиту у серпні, до якого вже лишилося недовго, я звертаюся з посланням любові та єдності до всіх, оскільки чи вони знають про це, чи не знають, чи хочуть того, чи ні, – усі віруючі у Христа в Україні є плодом багатоплідного виноградника Константинопольської Церкви-Матері. Багато хто можливо неправильно тлумачать цей життєво необхідний та глибокий духовний зв’язок як начебто намір з нашого боку контролювати та маніпулювати внутрішнім життям Церкви України. Зовсім ні! Ми уділили частину від багатостраждального Тіла Церкви-Матері, щоб надати можливість народженим з її лона 1033 роки тому дітям зріло та відповідально, розсудливо, обачливо вирішувати питання щоденного церковного життя відповідно до своїх традицій, звичаїв та звичок, своєю мовою у межах державних кордонів України.
Така адміністративна незалежність жодним чином не означає, що ми не переймаємося чи відмовляємося від важкої духовної відповідальності, яку взяли на себе, коли принесли віру та просвітлення Вашим предкам. Ми відчуваємо цей міцний духовний зв’язок і ми зацікавлені великою мірою у поступі з Божої ласки усіх наших дітей по всьому всесвіту. Любов Церкви-Матері до своїх дітей по всіх усюдах є жертовною та виснажливою, але ніколи – удаваною, показною. Ми дарували вам істинну внутрішню церковну самостійність у вигляді Автокефалії і це не просто назва, оскільки ми бачили сльози багатьох героїв та святих побожного українського народу, які вздовж течій Дніпра діставалися до нас у прагненні здобути Помісну Церкву, позбавлену зовнішнього втручання, яке потроху-потроху змінювало мову та традиції, звісно і після створення нової незалежної та суверенної української держави.
Блаженніший брате, ми приходимо з великою любов’ю в нашому серці до всієї України без виключень. Істинна Мати ніколи не послаблює своєї любові, оскільки ніхто і ніщо не в змозі перешкодити Матері любити та жертвувати собою, незалежно від того чи люблять її діти її, чи ні. Якщо вони замість того, щоб веселитися та тішитися, засмутилися через те, що їхні брати, які були мертвими, ожили, що були вони пропалими і знайшлися (Лука, 15:32), то це ніяким чином не відлякує Церкву від того, щоб продовжувати зцілення подекуди гіркими ліками, але завжди керуючись не світськими критеріями та пануванням одного народу над іншим, але заради панування з Божої Волі Втіленої Мудрості, Любові та Миру на землі.
З цими думками вітаємо Ваше вельми бажане Блаженство, любих святих братів ієрархів та усіх, хто увійшов у двері Церкви і хто поза її дверима, та у надії на особисту зустріч та спілкування з Вами у безпосередній близькості міцно цілуємо через нашого посланця до Вас Високопреосвященного Митрополита Халкидонського владику Емануїла, відрядженого спеціально для того, щоб взяти участь разом з вами у святкуваннях, та підносимо молитви про щедру Милість триєдиного Бога, уславлюваного отцями нашими, до всієї України та її благородного народу.
26 липня 2021 року
Вашого Поважного Блаженства
Любий у Христі брат
Варфоломій Константинопольський
Δεν υπάρχουν σχόλια:
Δημοσίευση σχολίου