e-περιοδικό της Ενορίας Μπανάτου εν Ζακύνθω. Ιδιοκτήτης: Πρωτοπρεσβύτερος του Οικουμενικού Θρόνου Παναγιώτης Καποδίστριας (pakapodistrias@gmail.com), υπεύθυνος Γραφείου Τύπου Ι. Μητροπόλεως Ζακύνθου. Οι δημοσιογράφοι δύνανται να αντλούν στοιχεία, αφορώντα σε εκκλησιαστικά δρώμενα της Ζακύνθου, με αναφορά του συνδέσμου των αναδημοσιευόμενων. Η πνευματική ιδιοκτησία προστατεύεται από τον νόμο 2121/1993 και την Διεθνή Σύμβαση της Βέρνης, κυρωμένη από τον νόμο 100/1975.

Τα νεότερα στα θεματικά ένθετα

Τετάρτη 25 Σεπτεμβρίου 2019

Το άρθρο του Νιγηρίας από το "Νυχθημερόν" στην επίσημη ιστοσελίδα της Αυτοκέφαλης Εκκλησίας της Ουκρανίας



24 Вересня 2019

Відповідь митрополита Нігерійського Олександра на лист митрополита Волоколамського Іларіона (Алфеєва) стосовно співслужіння ієрарха Олександрійського Патріархату з представниками Православної Церкви України.

Ми були дуже приголомшені, коли в соцмережі прочитали  послання, яке митрополит Волоколамський  Іларіон надіслав братові – єпископу Мозамбіцькому Хризостомові. Приголомшені не тим, що преосвященніший написав листа. Така річ не дивує, бо ж «клазоменці зазвичай набувають потворного вигляду (сюжет з античної історії, означає постійну зверхність,  зарозумілість у ставленні до інших – прим. пер.)». Мене приголомшила міра його зухвальства, з яким великий наставник  богослів’я кинувся топтати  будь-яку церковну етику, ігноруючи   нашого Блаженнішого Патріарха владику Феодора, якому і належало б спочатку адресувати цей лист із проханням вручити його і Мозамбіцькому владиці. Натомість він його просто (написав) і оприлюднив.

Такий учинок завдає неприпустимої образи особі  нашого вельмишанованого Предстоятеля. Високопреосвященнішому Іларінові варто було б усвідомити, що цією дією він образив усіх єпископів Престолу (Трону). Нехай ліпше… російський архієрей усвідомить, що в нього немає взагалі жодного права шельмувати, виправляти,  роздавати поради, а ще ж «погрожувати» ескалацією кризи архієреям інших (географічних) широт. Одне слово, що заманулося  сказати …поетові?? Що буде перервано спілкування з тією Церквою, яка, бачте, посміла розійтися з поглядом Російської Церкви у питанні України???  А чи не уникає з її уваги той факт, що будь-яка така дія виявиться бумерангом для Російської Церкви, ба більше, що цими діями  вона  ще й сама опиниться у цілковитій ізоляції.

Нехай буде відомо преосвященнішому братові, що Африка, Олександрійський Патріархат не стане і ми ніколи не дозволимо йому стати протекторатом Російської Церкви. І нехай буде відомо братові, що ні Блаженніший, ні архієреї Трону не стануть  підданими у васальній залежності….

«Ти завдав нам рани, ти і вилікуй її, Волоколамський митрополите!…Вимагаємо негайного публічного вибачення з Вашого боку перед нашим Предстоятелем і його синодом за цю Вашу недоречність. Іншого вибору у Вас немає…

Ця сама недоречність (безглуздя) преосвященнішого Іларіона повинна подіяти на багатьох із нас  як пробудження, не лише  за нашу позицію в питанні  з українською автокефалією, але й  для того, щоб ми постійно протидіяли дедалі загрозливішому  й «агресивнішому» російському церковному імперіалізмові і його неканонічному втручанню в інші юрисдикції з потоптанням православної екклезіології. Колективна пам’ять наших народів, нашої пастви є глибоко травмованою від економічного колоніалізму не лише вчора, але й нині, економічним колоніалізмом монополій  і міжнародних корпорацій. Не маємо права ятрити рану ще дужче, коли будемо прив’язані до Церкви з чужими колісницями і (чужого) владного центру.

Наш спільний обов’язок – захистити Церкву, якій ми покликані служити – з одного боку, і (захистити) нашого Предстоятеля (Олександрійського Патріарха – прим. пер.) – з іншого, нашу історію, наше місце у православній сім’ї, гідність і честь усіх нас. І коли, звідси і  звідти, ми покликані ухвалити рішення, то зробімо це, керуючись дороговказом – двохтисячолітнім православним Переданням, шануючи канонічні межі, встановлені отцями на Вселенських соборах  і глибиною нашої церковної історії, яка існує на десять століть більше, ніж (історія) будь-якої іншої Церкви. Маючи це на увазі,  виходячи завжди і рішуче з інтересів та блага нашої другопрестольної Церкви, ми вільні від будь-якої прив’язаності. Згадаймо слова Кальвоса: «Свобода прагне чесноти й рішучості»!


Δεν υπάρχουν σχόλια: