e-περιοδικό της Ενορίας Μπανάτου εν Ζακύνθω. Ιδιοκτήτης: Πρωτοπρεσβύτερος του Οικουμενικού Θρόνου Παναγιώτης Καποδίστριας (pakapodistrias@gmail.com), υπεύθυνος Γραφείου Τύπου Ι. Μητροπόλεως Ζακύνθου. Οι δημοσιογράφοι δύνανται να αντλούν στοιχεία, αφορώντα σε εκκλησιαστικά δρώμενα της Ζακύνθου, με αναφορά του συνδέσμου των αναδημοσιευόμενων. Η πνευματική ιδιοκτησία προστατεύεται από τον νόμο 2121/1993 και την Διεθνή Σύμβαση της Βέρνης, κυρωμένη από τον νόμο 100/1975.

Το ΝΥΧΘΗΜΕΡΟΝ έχει γενέθλια: 15 χρόνια καθημερινότητας

Το ΝΥΧΘΗΜΕΡΟΝ έχει γενέθλια: 15 χρόνια καθημερινότητας
Κάντε κλικ στην ανωτέρω αφίσα για να δείτε όλες τις επετειακές δημοσιεύσεις για τα 15χρονα του ΝΥΧΘΗΜΕΡΟΝ

Τα νεότερα στα θεματικά ένθετα

Δευτέρα 16 Μαΐου 2022

Η Αυτοκέφαλη Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας καλεί σε ένωση τους εν Ουκρανία Ιεράρχες της Ρωσίας [gr-ua]

Αγαπητοί αδελφοί και αδερφές, αγαπητοί συμπολίτες!

Όπως πολλοί από εσάς, μάθαμε με λύπη και απογοήτευση για τις αποφάσεις και τις δηλώσεις που δόθηκαν στη δημοσιότητα εκ μέρους της Μητρόπολης του Πατριαρχείου Μόσχας στην Ουκρανία την περασμένη εβδομάδα.

[...]

Σε αντίθεση με την αλήθεια και το νόμο, η δικαιοδοσία με επικεφαλής τον Μητροπολίτη Ονούφριο συνεχίζει να αυτοαποκαλείται Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας, αν και στην πραγματικότητα είναι ο Μητροπολίτης της Ρωσικής Ορθόδοξης Εκκλησίας στην Ουκρανία. Για δεκαετίες, οι εκπρόσωποί της προώθησαν, διαδίδουν, υποστήριζαν και διαδίδουν με συνέπεια τόσο στους πιστούς τους όσο και στην ουκρανική κοινωνία την ιδεολογία του «ρωσικού μέτρου» - το θεμέλιο και τη βασική αιτιολόγηση της ρωσικής επιθετικότητας κατά του κράτους μας.

Αυτή η φασιστική ιδεολογία, κυρίαρχη πλέον στη Ρωσία, ένας από τους κύριους δημιουργούς, εμπνευστές και προπαγανδιστές της οποίας είναι ο επικεφαλής του Πατριαρχείου Μόσχας Κύριλλος Gundyaev, ήταν και παραμένει η βάση για τη δικαιολόγηση του πολέμου της Ρωσίας ενάντια στην Ουκρανία, την κατοχή της γης μας, τη δολοφονία συμπολιτών, την καταστροφή των πόλεων και των χωριών μας, τις απόπειρες καταστροφής του κράτους μας και της ίδιας της ταυτότητας του ουκρανικού λαού. Ένα άσχημο σύμβολο της συγχώνευσης του Πατριαρχείου Μόσχας με το ρωσικό κράτος, της παγανιστικής θεοποίησης του αυτοκρατορικού μιλιταρισμού του Κρεμλίνου και του ρωσικού σωβινισμού μεγάλης δύναμης ήταν ο λεγόμενος «κύριος ναός των ρωσικών ενόπλων δυνάμεων», που χτίστηκε από τον εγκληματία πολέμου Σόιγκου κοντά στη Μόσχα. Επιδεικτική ήταν πρόσφατη λειτουργία του αρχηγού της ROC σε αυτόν τον ναό του μιλιταρισμού, που είναι μια βλάσφημη παρωδία της Ορθόδοξης Εκκλησίας,

Όμως οι ιεράρχες του Πατριαρχείου Μόσχας στην Ουκρανία δεν βρήκαν τα κατάλληλα λόγια ή το θάρρος στις δημόσιες δηλώσεις τους να καταδικάσουν την ιδεολογία του «ρωσικού μέτρου», να καταδικάσουν τις ενέργειες του πατριάρχη τους, επικεφαλής και ηγέτη της Εκκλησίας τους προς την οποία συνεχίζουν να ανήκουν και στην οποία συνεχίζουν να δείχνουν υπακοή. Δεν θέλουν επίμονα και σταθερά να δουν την πραγματική αιτία του πόνου του ουκρανικού λαού, προτιμώντας να μιλήσουν περισσότερο για τις ανθρωπιστικές συνέπειες του πολέμου και τη βοήθεια που παρέχουν στα θύματα.

Ιεράρχες του Πατριαρχείου Μόσχας στην Ουκρανία! Αν δεν υπήρχε η προηγούμενη συνειδητή και επίμονη εργασία της Εκκλησίας σας για την προώθηση των ιδεών του «ρωσικού μέτρου», ο πόλεμος δεν θα ερχόταν στη γη μας! Γι' αυτό το έργο προς το συμφέρον της Μόσχας, ορισμένοι από εσάς, συμπεριλαμβανομένου του Μητροπολίτη Ονουφρίου, λάβατε ρωσικές εντολές από τον Πούτιν - είναι ακόμα περήφανοι οι νικητές γι' αυτό; Γιατί φοβούνται να επιστρέψουν τις αιματηρές εντολές; Γιατί δεν έχετε καταδικάσει ακόμη την ιδεολογία του «ρωσικού μέτρου» ως εγκληματική -ίσως επειδή συνεχίζετε να τη μοιράζεστε στην ψυχή σας;

Πρέπει να υπενθυμίσουμε ότι ο ανοιχτός πόλεμος της Ρωσίας εναντίον της Ουκρανίας ξεκίνησε στις 20 Φεβρουαρίου 2014, πριν από περισσότερα από οκτώ χρόνια. Αλλά αυτός ο πόλεμος χαρακτηρίστηκε επανειλημμένα «εμφύλιος» από τους εκπροσώπους των Μοσχοβιτών στην Ουκρανία, επαναλαμβάνοντας το κλισέ της ρωσικής προπαγάνδας, και στην Κριμαία και το Ντονμπάς βοήθησαν συστηματικά και με συνέπεια τους κατακτητές. Σήμερα, μετά από τρεις μήνες μεγάλης εισβολής, έχουν προκύψει πολυάριθμα νέα στοιχεία συνεργατισμού ιερέων του Πατριαρχείου Μόσχας στην Ουκρανία. Κάποια από αυτά είναι δημόσια γνωστά, άλλα θα γίνουν γνωστά αργότερα, αλλά αυτά δεν είναι μεμονωμένα γεγονότα, αλλά φυσικός καρπός των ιδεών του Πατριαρχείου Μόσχας για ενότητα με τη Ρωσία και άλλων κλισέ «ρωσικού μέτρου».

Η συνάντηση των ιεραρχών της Ρωσικής Εκκλησίας στην Ουκρανία καταδίκασε τα γεγονότα του συνεργατισμού μεταξύ των κληρικών και των ίδιων των συνεργατών τους; Έχουν αξιολογηθεί σωστά τα πολυάριθμα γεγονότα της σκόπιμης καταστροφής ναών από Ρώσους εισβολείς; Αξιολόγησε τις ενέργειες των αδελφών του στη Ρωσία, όπου κανένας επίσκοπος δεν καταδίκασε τον πόλεμο κατά της Ουκρανίας; Ανταποκρίθηκαν οι ιεράρχες στις πολυάριθμες εκκλήσεις της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας για διάλογο; Ανταποκρίθηκαν στις εκκλήσεις των δικών τους κληρικών και λαϊκών να καταδικάσουν τη θέση του αρχηγού της Ρωσικής Εκκλησίας και να ξεκινήσουν τη διαδικασία πλήρους διαχωρισμού από το Πατριαρχείο Μόσχας;

Τίποτα από όλα αυτά δεν έγινε! Αντίθετα, οι ιεράρχες των Μοσχοβιτών στην Ουκρανία επικεντρώθηκαν στις κατηγορίες κατά της Αυτοκέφαλης Εκκλησίας της Ουκρανίας, αποκαλώντας την ίδια την ύπαρξή της και τον Τόμο για την αυτοκεφαλία που έλαβε ως «αιτία της ρωσικής εισβολής». Δεν προσέξατε οι ιεράρχες των Μοσχοβιτών στην Ουκρανία ότι ο πόλεμος ξεκίνησε πολύ πριν από το Ενωτικό Συμβούλιο στην Αγία Σοφία και την παραλαβή του Τόμου; Δεν καταλαβαίνετε ακόμη ότι ο λόγος για την εντολή του Πούτιν να πολεμήσει εναντίον του λαού μας είναι το ίδιο το γεγονός της ύπαρξης της ανεξάρτητης Ουκρανίας, του κράτους και της κυριαρχίας της, της επιτυχημένης δημοκρατικής της ανάπτυξης και της αγάπης των Ουκρανών για την ελευθερία;

Αντί να συγκεντρώσουν τα όργανα λήψης αποφάσεων της θρησκευτικής τους ένωσης, οι ηγέτες των Ουκρανών Μοσχοβιτών ανακοίνωσαν την πρόθεσή τους να συγκαλέσουν κάτι σαν στρογγυλή τράπεζα ή διάσκεψη στο μέλλον για να συζητήσουν την τρέχουσα κατάσταση της UOC, αλλά όπου δεν θα να είναι δυνατή η λήψη συγκεκριμένης απόφασης. Έτσι, οι ηγέτες του εν Ουκρανία Ρωσικής Εκκλησίας επιβεβαίωσαν: δεν θέλουν να αλλάξουν τίποτα, δεν έχουν βγάλει σωστά συμπεράσματα από αυτό που συνέβη, θέλουν να συνεχίσουν να είναι υποτελείς στη Μόσχα, να υπακούουν στον Κύριλλο Gundyaev, να εργαστούν για την υλοποίηση των ιδεών του «Ρωσικό μέτρου».

Ήταν αυτή η ανεύθυνη, χλιαρή, τυφλή και κωφάλαλη θέση των ηγετών των εν Ουκρανία Μοσχοβιτών και όχι οι μυθικές «συνωμοσίες εθνικιστών κατά του UOC», που προκάλεσαν τη μεγάλης κλίμακας αποχώρηση πιστών και κοινοτήτων από τη δικαιοδοσία της αυτή τη δικαιοδοσία. Οι κοινωνιολογικές έρευνες τον Μάρτιο κατέγραψαν μείωση του αριθμού των υποστηρικτών των εν Ουκρανία Μοσχοβιτών κατά 3/4 σε σύγκριση με τον Φεβρουάριο του τρέχοντος έτους - από 15% σε 4% όλων των ερωτηθέντων. Επομένως, η αλλαγή δικαιοδοσίας από κοινότητες του εν Ουκρανία Πατριαρχείου Μόσχας δεν είναι αποτέλεσμα της μυθικής «υποκίνησης μίσους», αλλά μιας απολύτως αντικειμενικής διαδικασίας, η βάση της οποίας είναι η συνειδητή έκφραση της βούλησης πρώην ενοριτών και κληρικών της εν Ουκρανία Ρωσικής Εκκλησίας.

Ως εκ τούτου, καλούμε τους ηγέτες των Μοσχοβιτών στην Ουκρανία να συνέλθουν επιτέλους από τη μέθη και τη ληθαργική χαλάρωση της Μόσχας, να δουν την πραγματική ζωή της Εκκλησίας και της κοινωνίας, τις ανάγκες και τις φιλοδοξίες τους!

Αγαπητοί επίσκοποι, πατέρες, αδελφοί και αδελφές, που εξακολουθούν να παραμένουν στη δικαιοδοσία των Ρώσων στην Ουκρανία, αλλά κατανοούν τα πραγματικά αίτια της ρωσικής επιθετικότητας και απορρίπτουν την υπηρεσία του «ρωσικού μέτρου»!

Εκ μέρους της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας, σας καλούμε ξανά και ξανά σε ενότητα, στην κοινή δημιουργία μιας ενιαίας αυτοκέφαλης Τοπικής Εκκλησίας, όπως ορίζεται από τους κανόνες και τον Τόμο για την Αυτοκεφαλία. Επί τριάντα χρόνια η Μόσχα σάς εξαπατά, υποσχόμενη να ανταποκριθεί στη συνοδική επιθυμία της Ορθόδοξης Εκκλησίας στην Ουκρανία να έχει ένα αυτοκέφαλο, διοικητικά ανεξάρτητο σύστημα. Πού είναι οι λύσεις που υποσχέθηκαν στη Μόσχα το 1992; Πώς εκπληρώθηκαν οι υποσχέσεις για αγώνα για την αυτοκεφαλία, που οι ιεράρχες έδωσαν γραπτώς στο Κίεβο και στο Χάρκοβο πριν από 30 χρόνια; Αντί για συγκεκριμένα βήματα και αποφάσεις, σας ζητείται και πάλι να «σκεφτείτε και να συζητήσετε» - με την ελπίδα ότι η ηγεσία σας θα μπορέσει να αφήσει τα πάντα όπως ήταν στο παρελθόν.

Αγαπητοί επίσκοποι, πατέρες, αδελφοί και αδελφές, οι οποίοι έχουν επίγνωση της ανάγκης να δράσουν, αλλά παραμένουν μέλη του Πατριαρχείου Μόσχας!

Όχι μόνο από τις πολυάριθμες δηλώσεις και εκκλήσεις μας, αλλά από την ίδια την πρακτική της ζωής, μπορείτε να πειστείτε ότι η Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας είναι πραγματικά ανοιχτή σε όλους. Δεν σκοπεύουμε ούτε επιθυμούμε να επικεντρωθούμε στις διαφωνίες του παρελθόντος, αλλά θέλουμε να συνεργαστούμε μαζί σας για να δημιουργήσουμε το μέλλον μιας ενιαίας Τοπικής Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας. Δεν υπάρχει καμία κανονική εναλλακτική στην ενότητα των Ορθοδόξων στους κόλπους της Αυτοκέφαλης Εκκλησίας της Ουκρανίας (Α.Ε.Ο), η οποία επιβεβαιώνεται από τον Τόμο για την Αυτοκεφαλία, αλλά η μορφή μιας τέτοιας ένωσης μπορεί να είναι διαφορετική, η οποία καθιερώθηκε προηγουμένως με απόφαση της Συνόδου μας.

Απαντώντας σε πολυάριθμες ερωτήσεις για το μέλλον, μπορούμε να επιβεβαιώσουμε υπεύθυνα ότι οι κοινότητες που εντάσσονται στο Α.Ε.Ο. διατηρούν και θα διατηρήσουν τις παραδόσεις τους και είναι ελεύθερες να επιλέξουν τη γλώσσα λατρείας. Ηγούμενοι και κληρικοί που υποστηρίζουν τις αποφάσεις των κοινοτήτων τους θα παραμείνουν στη θέση τους. Το ίδιο ισχύει και για τους ιεράρχες του Πατριαρχείου Μόσχας στην Ουκρανία, όταν θέλουν να εκπληρώσουν το κανονικό τους καθήκον και να ακολουθήσουν την εκκλησιαστική τάξη που ορίζεται στον Τόμο για το Αυτοκέφαλο.

Θυμηθείτε ότι κανένας όρκος και υποχρέωση προς το Πατριαρχείο Μόσχας δεν έχει καμία κανονική ισχύ στην Ουκρανία, γιατί η ίδια η ύπαρξη της δικαιοδοσίας της Ρωσικής Εκκλησίας στη χώρα μας αποτελεί κανονική ανωμαλία και παραβίαση των όρων του Τόμου περί Αυτοκεφαλίας.

Αγαπητοί συμπολίτες, Ουκρανοί!

Δεδομένης της ιδιαίτερης σημασίας των εκκλησιαστικών ζητημάτων για την ασφάλεια της Ουκρανίας, απευθύνουμε έκκληση στις κρατικές και τοπικές αρχές, στην κοινωνία των πολιτών να προωθήσουν τη διαδικασία επίτευξης της εκκλησιαστικής ενότητας μεταξύ των Ορθοδόξων, να βοηθήσουν να ξεπεραστεί η φασιστική ιδεολογία του «ρωσικού μέτρου», να λάβει τις απαραίτητες αποφάσεις η Ουκρανία ως όργανο υβριδικής επιθετικότητας.

Είμαστε πεπεισμένοι ότι η ενότητα της εκκλησίας και η ανεξαρτησία των Ορθοδόξων από την επιρροή της Μόσχας αποτελούν αναπόσπαστο μέρος της νίκης της Ουκρανίας στον τρέχοντα πόλεμο για την ελευθερία και την ανεξαρτησία της. Πρέπει λοιπόν να ενεργήσουμε τώρα, όχι κάποια στιγμή στο μέλλον, να πάρουμε αποφάσεις, να μην δίνουμε αόριστες υποσχέσεις, να αναλάβουμε την ευθύνη και να μην περιμένουμε βήματα από κάποιον άλλο.

Επιβεβαιώνουμε τη δέσμευσή μας τόσο στην κανονική τάξη όσο και στο δικαίωμα στην ελευθερία της συνείδησης, που περιλαμβάνει το αναφαίρετο δικαίωμα των πιστών και των κοινοτήτων στην αυτοδιάθεση επί της δικαιοδοσίας.

Καλούμε για το καλό έργο για την επίτευξη της ενότητας της εκκλησίας και την ευλογία του Θεού σε όλους όσοι εργάζονται ειλικρινά γι' αυτήν!

Επιφάνιος, Μητροπολίτης Κιέβου και πάσης Ουκρανίας, Προκαθήμενος της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας·

Μακάριος, Μητροπολίτης Λβιβ·

Συμεών, Μητροπολίτης Βιννιτσιών και Μπαρ·

Danilo, Μητροπολίτης Chernivtsi και Bukovyna·

Κλήμης, Μητροπολίτης Συμφερουπόλεως και Κριμαίας·

Tikhon, Αρχιεπίσκοπος Ternopil και Buchach·

Λαυρέντιος, Επίσκοπος Λουχάνσκ και Σταρομπίλσκ·

Μάρκος, Επίσκοπος Kropyvnytskyi και Golovanivsky.

Αθανάσιος, Επίσκοπος Οδησσού και Βαλτικής·

Ιουλιανός, Επίσκοπος Κολομίας και Κόσιβ·

Paisius, Επίσκοπος Zhytomyr και Ovruch.

Μπόρις, Επίσκοπος Χερσώνας και Καχόβκας.

16 Μαΐου 2022,
Κίεβο
[Επιμέλεια κειμένου της αυτόματης μετάφρασης: π. Π. Κ.]

Заява Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

Дорогі брати і сестри, шановні співгромадяни!

‌Як і багато з вас, ми з сумом і розчаруванням довідалися про рішення та заяви, які від імені Митрополії Московського патріархату в Україні були оприлюднені минулого тижня.

Вперше зібравшись на повноцінне засідання свого керівного органу, на третій місяць відкритої широкомасштабної російської агресії проти України, на дев’ятому році гібридної війни РФ проти нашої держави, ієрархи під головуванням митрополита Онуфрія, після звірств окупаційних військ у тимчасово захоплених містах і селах України, щоденних російських обстрілів, спричинених цим смертей і руйнувань, від яких страждають також і їхні духовенство та паства – після всього цього основною ціллю своїх публічних звинувачень вони знову обрали Православну Церкву України.

Очолювана митрополитом Онуфрієм юрисдикція, всупереч правді та законодавству надалі привласнює собі назву «Українська Православна Церква», хоча насправді є Митрополією Російської Православної Церкви в Україні. Її представники десятиліттями послідовно просували, поширювали, підтримували і пропагували як серед своїх вірних, так і в українському суспільстві ідеологію «русского міра» – фундамент і ключове виправдання російської агресії проти нашої держави.

Саме ця, панівна тепер у Росії ідеологія фашистського типу, одним з головних творців, натхненників та пропагандистів якої є очільник Московського патріархату Кирил Гундяєв, була і залишається базою для виправдання війни Росії проти України, окупації нашої землі, вбивства наших громадян, руйнування наших міст і сіл, намагання знищити нашу державність та саму ідентичність українського народу. Потворним символом зрощення Московського патріархату з російською державою, поганського обожнення кремлівського імперського мілітаризму та великодержавного російського шовінізму став так званий «головний храм збройних сил РФ», збудований воєнним злочинцем Шойгу в Підмосков’ї. Демонстративне нещодавнє чергове служіння глави РПЦ в цьому капищі мілітаризму, який є блюзнірською пародією на православний храм, стало ще одним підтвердженням повної підтримки та схвалення Кирилом Гунядєвим війни проти України, вчинених російськими воєнними злочинцями руйнувань і вбивств.

Але ієрархи МП в Україні так і не знайшли ані належних слів, ані сміливості у своїх публічних заявах засудити ідеологію «русского міра», засудити вчинки свого патріарха, глави і керівника Церкви, до якої вони й надалі бажають належати і якому надалі виявляють послух і покірність, згадуючи як свого «вєлікого господіна і отца». Вони вперто і послідовно не бажають бачити істинної причини страждань українського народу, воліючи говорити більше про гуманітарні наслідки війни та про допомогу, яку вони надають постраждалим.

Ієрархи МП в Україні! Якби не попередня свідома і наполеглива праця вашої Церкви в просуванні ідей «русского міра», війна не прийшла би на нашу землю! За цю працю в інтересах Москви дехто з вас, включно з митрополитом Онуфрієм, отримав російські ордени від Путіна – чи й досі нагороджені пишаються цим? Чому бояться повернути криваві ордени? Чому ви досі не засудили ідеологію «русского міра», як злочинну – можливо тому, що в душі продовжуєте поділяти її?

Маємо нагадати, що відкрита війна Росії проти України розпочалася ще 20 лютого 2014 року, понад вісім років тому. Але цю війну представники МП в Україні, повторюючи кліше російської пропаганди, не раз називали «громадянською», в Криму і на Донбасі системно і послідовно сприяли окупантам. Нині, за три місяці широкомасштабного вторгнення, виявилися нові численні факти колабораціонізму священників МП в Україні. Частина з них публічно відомі, інші стануть відомі згодом, але це – не поодинокі прикрі факти, а закономірний плід насадження в Московському патріархаті ідей єдності з Росією та інших кліше «русского міра».

Чи засідання ієрархів МП в Україні засудило факти колабораціонізму серед свого духовенства і самих колаборантів? Чи дало належну оцінку численним фактам цілеспрямованого руйнування російськими загарбниками храмів? Чи дало оцінку діям своїх братів у Росії, де жоден архієрей не засудив війну проти України? Чи відповіли ієрархи на численні заклики з боку Православної Церкви України до діалогу? Чи відповідали на заклики власного духовенства і мирян засудити позицію глави РПЦ і розпочати процес повного відокремлення від Московського патріархату?

Нічого з цього не було зроблене! Натомість ієрархи МП в Україні зосередилися на обвинуваченнях супроти ПЦУ, назвавши саме її існування, отриманий нею Томос про автокефалію «причиною російського вторгнення». Невже ви, ієрархи МП в Україні, не помітили, що війна розпочалася задовго до Об’єднавчого Собору в Святій Софії й отримання Томосу? Невже вам і нині не стало зрозумілим, що причина путінського наказу воювати проти нашого народу – сам факт існування незалежної України, її державність та суверенітет, її успішний демократичний розвиток, волелюбність українців?

Замість того, щоби зібрати повноважні керівні органи свого релігійного об’єднання, які мають право ухвалювати рішення, очільники МП в Україні заявили про намір колись у майбутньому скликати щось на зразок круглого столу чи конференції, де слід лише обговорити поточний стан «УПЦ», але де не буде можливості ухвалити якесь конкретне рішення. Тим самим очільники МП в Україні підтвердили: вони нічого не хочуть змінювати, вони не зробили жодних правильних висновків з того, що сталося, вони бажають надалі бути підлеглими Москві, підкорятися Кирилу Гундяєву, працювати задля втілення ідей «русского міра».

Саме така безвідповідальна, тепло-холодна, сліпа й глуха до реальності позиція очільників МП в Україні, а не міфічні «змови націоналістів проти УПЦ», стали причиною масштабного відходу вірних і громад від підлеглості цій юрисдикції. Соціологічні дослідження ще в березні зафіксували зменшення числа прихильників МП в Україні на 3/4 порівняно з лютим цього року – з 15% до 4% від усіх опитаних. Тож зміна громадами МП в Україні своєї юрисдикції – не плід міфічного «розпалювання ворожнечі», але цілком об’єктивний процес, основа якого – усвідомлене волевиявлення колишніх парафіян і духовенства МП.

Тож закликаємо очільників МП в Україні нарешті оговтатися від московського дурману і летаргічного розслаблення, побачити реальне життя Церкви і суспільства, їхні потреби та прагнення!

Дорогі владики, отці, брати і сестри, хто поки що залишається в юрисдикції МП в Україні, але розуміє справжні причини російської агресії та відкидає служіння «русскому міру»!

Від імені Православної Церкви України ми знову і знову закликаємо вас до єдності, до спільного творення єдиної автокефальної Помісної Церкви, як це визначено канонами і Томосом про автокефалію. Тридцять років Москва обманювала вас, обіцяючи відгукнутися на соборно засвідчене прагнення Православної Церкви в Україні мати автокефальний, адміністративно незалежний устрій. Де є рішення, обіцяні у Москві ще 1992 року? Як виконані обіцянки боротися за автокефалію, які 30 років тому ієрархи письмово складали в Києві та в Харкові? Замість конкретних кроків та рішень вам знову пропонують «міркувати і обговорювати» – в надії, що ваше керівництво зможе залишити все так, як було в минулому.

Дорогі владики, отці, брати і сестри, хто усвідомлює необхідність діяти, але поки що залишаються в складі Московського патріархату!

Не лише з наших численних заяв і звернень, але з самої практики життя ви можете пересвідчитися в тому, що Православна Церква України є дійсно відкритою для всіх. Ми не маємо наміру чи бажання зосереджуватися на суперечках минулого, але хочемо разом з вами творити майбутнє єдиної Помісної Української Православної Церкви. Канонічної альтернативи єднанню православних в лоні ПЦУ – не існує, що підтверджує і Томос про автокефалію, однак форма такого єднання може бути різна, що було раніше встановлено і рішенням нашого Синоду.

У відповідь на численні питання щодо майбутнього ми можемо з усією відповідальністю підтвердити, що громади, які долучаються до ПЦУ, зберігають і будуть зберігати свої традиції, можуть вільно обирати мову звершення богослужіння. Настоятелі та клірики, які підтримують рішення своїх громад – залишатимуться на своїх посадах. Те саме стосується й ієрархів МП в Україні, коли вони бажатимуть виконати канонічний обов’язок та послідувати визначеному в Томосі про автокефалію церковному порядку.

Пам’ятайте, що жодні клятви та зобов’язання перед Московським патріархатом не мають в Україні ніякої канонічної сили, бо саме існування юрисдикції РПЦ в нашій державі – канонічна аномалія та порушення умов Томосу про автокефалію.

Шановні співгромадяни, український народе!

Враховуючи особливе значення церковних питань для безпеки України звертаємося до державної та місцевої влади, до громадянського суспільства із закликом сприяти процесу досягнення церковної єдності серед православних, сприяти швидшому подоланню впливу фашистської ідеології «русского міра», невідкладному ухваленню необхідних рішень, які би припинили використання МП в Україні як інструменту гібридної агресії.

Переконані, що церковна єдність та унезалежнення православних від впливу Москви – невід’ємна складова досягнення Україною перемоги у нинішній війні за свою волю і незалежність. Тож слід діяти тепер, а не колись у майбутньому, ухвалювати рішення, а не пропонувати розпливчасті обіцянки, брати відповідальність на себе, а не очікувати кроків від когось іншого.

Ще раз підтверджуємо свою відданість як канонічному порядку, так і праву на свободу совісті, яке включає невід’ємне право вірних та громад на самовизначення щодо юрисдикції.

Закликаємо на добру справу досягнення церковної єдності та на всіх, хто щиро трудиться для неї, Боже благословення!

Епіфаній, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Православної Церкви України;

Макарій, митрополит Львівський;

Симеон, митрополит Вінницький і Барський;

Данило, митрополит Чернівецький і Буковинський;

Климент, митрополит Сімферопольський і Кримський;

Тихон, архієпископ Тернопільський і Бучацький;

Лаврентій, єпископ Луганський і Старобільський;

Марк, єпископ Кропивницький і Голованівський;

Афанасій, єпископ Одеський і Балтський;

Юліан, єпископ Коломийський і Косівський;

Паїсій, єпископ Житомирський і Овруцький;

Борис, єпископ Херсонський і Каховський.

16 травня 2022 року
м. Київ

Δεν υπάρχουν σχόλια: