Απόψεις: Μητροπολίτης Γαλλίας Εμμανουήλ | ΤΑ ΝΕΑ, 20.10.2018
Την ώρα που η ενότητα της Ορθόδοξης Εκκλησίας κινδυνεύει, πρέπει να κατανοήσουμε το εύρος ορισμένων προφητικών κινήσεων. Απαντώντας θετικά στις προσδοκίες του ουκρανικού λαού υπέρ μιας αυτοκέφαλης Εκκλησίας, ο Οικουμενικός Πατριάρχης Βαρθολομαίος έχει ταυτόχρονα επίγνωση της ιστορικής του ευθύνης στην περιοχή, αλλά και του καθήκοντός του ως εγγυητού της ενότητας του Ορθοδόξου εκκλησιαστικού σώματος, καθώς και της πνευματικής της διακονίας, η οποία βρίσκεται υπεράνω όλων των πολιτικών ζητημάτων.
Επιπλέον, με λύπη είδαμε το Πατριαρχείο της Μόσχας να αντιτάσσεται σθεναρώς στη διαδικασία χορήγησης του αυτοκέφαλου στην Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία, αποδυναμώνοντας, στο πλαίσιο απειλών και προσβολών, οι οποίες θα κριθούν μια μέρα από την Ιστορία, τον δεσμό της κοινωνίας που ενώνει όλες τις Αυτοκέφαλες Ορθόδοξες Εκκλησίες μεταξύ τους.
Το Πατριαρχείο της Μόσχας, δυστυχώς, φαίνεται να είναι όμηρος των συμφερόντων του ρωσικού κράτους στην περιοχή, ακόμη και αν ισχυρίζεται το αντίθετο. Επιπλέον, το εκκλησιαστικό δίκαιο της Ορθόδοξης Εκκλησίας δικαιώνει το Οικουμενικό Πατριαρχείο δεδομένης της ιστορικής και δικαιοδοτικής νομιμότητάς του στην επικράτεια της Μητρόπολης του Κιέβου. Επίσης, με την ανάκληση της Συνοδικής Πράξεως Εκδόσεως του 1686, η οποία επέτρεπε στον Πατριάρχη της Μόσχας να χειροτονεί τους εκλεγμένους από τον κλήρο και τους μητροπολίτες του Κιέβου, ανακτά πλήρως τα δικαιοδοτικά δικαιώματά του. Το Οικουμενικό Πατριαρχείο δεν σταμάτησε να αναζητά μια λύση, στο πλαίσιο του διαλόγου και της συνεργασίας, δίχως απειλές ή τιμωρίες. Μέχρι την τελευταία στιγμή, πιστέψαμε ότι ήταν δυνατή η έξοδος από την κρίση, ειδικά κατά τη συνάντηση των δύο Πατριαρχών στις 31 Αυγούστου 2018 στο Φανάρι.
Εφεξής, το Πατριαρχείο της Μόσχας αποφάσισε να τερματίσει την κοινωνία με το Οικουμενικό Πατριαρχείο της Κωνσταντινούπολης. Μπορούμε όμως να κάνουμε λόγο για σχίσμα; Τολμώ να πιστεύω πως όχι, αν και με τέτοιες ενέργειες, η Ρωσική Εκκλησία αποκόπτεται από το σώμα της Ορθόδοξης Εκκλησίας αρνούμενη τους όρους του ίδιου του Τόμου της Αυτοκεφαλίας, όπου αναφέρεται ότι το Πατριαρχείο της Μόσχας πρέπει να έχει ως «κεφαλή» τον Οικουμενικό Πατριαρχείο. Πιστεύω ότι είναι τουλάχιστον ευθύνη του Πατριαρχείου της Μόσχας να θέσει τέρμα στη λεκτική και εκκλησιαστική κλιμάκωση που τείνει να θέσει σε κίνδυνο την ενότητα της Ορθοδοξίας, παρόλο που φαίνεται ότι η Ρωσική Εκκλησία χρησιμοποιεί την επιρροή της προκειμένου να ασκήσει πίεση στις άλλες αυτοκέφαλες Ορθόδοξες Εκκλησίες καλώντας σε μια πανορθόδοξη συνάντηση. Ας θυμηθούμε, όμως, ότι η Ρωσική Εκκλησία αρνήθηκε να συμμετάσχει στην Αγία και Μεγάλη Σύνοδο της Ορθοδόξου Εκκλησίας τον Ιούνιο του 2016 στην Κρήτη.
Επρόκειτο για ένα από τα σημαντικότερα πανορθόδοξα γεγονότα στη σύγχρονη Ιστορία. Λυπάμαι για τον οπορτουνισμό του Πατριαρχείου της Μόσχας, το οποίο επιθυμεί να εκμεταλλευτεί τις πανορθόδοξες συναντήσεις υπέρ της δικής του ατζέντας. Επιπλέον, πρέπει να γίνει κατανοητό ότι η χορήγηση του αυτοκέφαλου δεν είναι κυριολεκτικά πανορθόδοξο ζήτημα, εναπόκειται στην αποκλειστική αρμοδιότητα του Οικουμενικού Πατριαρχείου, σαν Μητέρα Εκκλησία, να εκχωρήσει ανεξαρτησία στο εκκλησιαστικό ορθόδοξο σώμα της Ουκρανίας. Αυτό είναι το μάθημα της Ιστορίας. Το Οικουμενικό Πατριαρχείο είναι η πηγή της αυτοκεφαλίας όλων των τοπικών Ορθοδόξων Εκκλησιών, με εξαίρεση τα αρχαία Πατριαρχεία, που ιδρύθηκαν την πρώτη χιλιετία, και την Εκκλησία της Κύπρου.
Το αυτοκέφαλο της Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας θα χορηγηθεί σε πολύ σύντομο χρονικό διάστημα, ασφαλώς τις προσεχείς εβδομάδες. Η υπέρτατη πρόκληση που θα κληθούν να αντιμετωπίσουν όλοι οι ορθόδοξοι όσον αφορά αυτό το θέμα δεν είναι πολιτική, ούτε γεωπολιτική, είναι πάνω από όλα πνευματική. Η αυτοκεφαλία έχει ως στόχο να βάλει ένα τέρμα στη διαίρεση των Ορθοδόξων στην Ουκρανία και όχι να δημιουργήσει νέα σχίσματα. Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Βαρθολομαίος έχει πλήρη επίγνωση αυτού του θέματος και κάνει την κοινωνία θεολογική αρχή στην υπηρεσία όλων. Αυτή η κίνηση είναι προφητική, αφού πρόκειται για μια στιγμή αλήθειας που αφορά ολόκληρη την Ορθοδοξία. Στον πειρασμό του κλεισίματος πρέπει να απαντήσει του πειράματος και των απειλών του Ευαγγελίου.
Митрополит Гальський Емануїл: Єдність Православ’я складає свій іспит в українському питанні
Ексклюзивний переклад погляду митрополита Гальського Емануїла щодо останніх подій у світовому православ’ї, опублікованого 20 жовтня в газеті TA NEA
У час, коли єдність Православної Церкви постає перед загрозою, нам слід збагнути широчінь певних пророчих рухів. Відповідаючи позитивно на очікування українського народу щодо автокефальної Церкви, Вселенський Патріарх Варфоломій проявляє водночас своє розуміння історичної відповідальності у регіоні, як і розуміння свого обов’язку, виступаючи гарантом єдності Православного церковного тіла, а ще ж і свого духовного служіння, яке знаходиться поза межами політичних питань.Тим не менше, із сумом ми побачили, як Московський Патріархат запекло протидіє процесові надання автокефалії Українській Православній Церкві, намагаючись шляхом погроз і нападок, що одного чудового дня буде піддано осудові історією, послабити зв’язок у спілкуванні, яке єднає всі Автокефальні Православні Церкви між собою.
Московський Патріархат, на жаль, напевне ж виступає посланцем інтересів російської держави у регіоні, навіть якщо й стверджує протилежне. До того ж церковне право Православної Церкви обґрунтовує історичну і юридичну законність Вселенського Патріархату на володіння ним Київською Митрополією. Причому і з появою Синодального Акту від 1686 року, який надав дозвіл Московському Патріархові рукопокладати обраних кліром київських митрополитів, він (Вселенський Патріархат – прим.) повністю зберігає свої юридичні права. Вселенський патріархат не припиняв шукати розв’язку на рівні діалогу і співпраці, без погроз і покарань. До останньої миті ми вірили, що вихід з кризи можливий, зокрема і під час зустрічі двох Патріархів у серпні 2018 року на Фанарі.
Внаслідок цього, Московський Патріархат вирішив перервати спілкування зі Вселенським Константинопольським Патріархатом. Можна, одначе, вести мову про розкол (схизму). Сміливо скажу: я не вірю у це, хоч з огляду на такі дії, Російська Церква відокремлюється від тіла Православної Церкви, відкидаючи визначення самого Томосу про Автокефалію, де згадується, що Московський Патріархат повинен мати своїм «главою» Вселенський Патріархат. Я певен, що, принаймні, на Московському Патріархаті лежить відповідальність припинити усілякі дискусії на церковному рівні, що може поставити під загрозу єдність Православ’я, хоча, як видається, Московська Церква використовує наявний вплив з метою вчинити тиск на інші православні Церкви, закликаючи їх до всеправославного зібрання. Згадаймо, однак, що Російська Церква відмовилася взяти участь у Святому і Великому Соборі Православної Церкви у червні 2016 року на Криті.
Мова йшла про одну з найважливіших православних подій у сучасній історії. Мені жаль з прояву такого опортунізму з боку Московського Патріархату, який прагне використовувати всеправославні зустрічі для власних акцентів. До того ж має бути зрозуміло, що надання автокефалії не становить, власне, питання порядку денного на всеправославному соборі, це питання належить виключно до компетенції Вселенського Патріархату, як Церкві-Матері, яка надає незалежність церковному православному Українському організмові. Такий урок історії. Вселенський Патріархат – це джерело автокефалії усіх помісних Православних Церков, за винятком стародавніх патріархатів, заснованих у першому тисячолітті, і за винятком Кипрської Церкви.
Автокефалія Української Православної Церкви буде надана за дуже короткий проміжок часу, напевне ж, у наступні тижні. Найважливіше звернення до всіх православних стосовно цієї теми має підтекст не політичний і не геополітичний, воно насамперед духовне. Автокефалія має покласти край розділенню православних в Україні і не призводити до нових розколів. Вселенський Патріарх Варфоломій володіє цілковитим розумінням цієї теми і робить спілкування теологічною засадою на службу усім. Цей рух пророчий, бо ж ідеться про мить істини, яка торкається всього цілого Православ’я. У разі ж спроби перепинити їй шлях потрібно дати відповідь, керуючись досвідом і євангельськими застереженнями.
Δεν υπάρχουν σχόλια:
Δημοσίευση σχολίου