[Παρουσίαση: π. Παν. Καποδίστριας]
Ο Οικουμενικός Πατριάρχης Βαρθολομαίος, υπό την ατμόσφαιρα των διεργασιών για την χορήγηση εκκλησιαστικής Αυτοκεφαλίας στην Ουκρανία, θυμήθηκε κι εφέτος την επέτειο του Μεγάλου Λιμού και των τραγικών επιπτώσεων του 1932-33, οπότε πέθαναν από την πείνα εκατομμύρια αθώων ανθρώπων. Ο μεγάλος Λιμός είναι γνωστός ως "Γολοντομόρ" (ουκρανικά: Голодомор) και, σύμφωνα με τους ιστορικούς, συνέβη ως αποτέλεσμα της οικονομικής πολιτικής της Σοβιετικής Ένωσης, όταν, υπό την ηγεσία του Στάλιν, εφαρμόστηκε πρόγραμμα κολεκτιβοποίησης, το οποίο οδήγησε σε τόσο μεγάλες κι εκτεταμένες τραγικότητες τον δύστυχο λαό της μεγάλης αυτής χώρας.
Ο Οικουμενικός Πατριάρχης, λοιπόν, επί τη 85η επετείω του Γολοντομόρ, σε μήνυμά του προς τον λαό της Ουκρανίας, αναφέρει ότι πρόκειται για βίαιη πράξη κατά της ανθρωπότητας, από τις βιαιότερες στην ιστορία. Δηλώνει ότι προσεύχεται για την ανάπαυση των ψυχών των νεκρών και την επούλωση των οδυνηρών πληγών, υπενθυμίζοντας σε κάθε άνθρωπο καλής θελήσεως ότι η Εκκλησία δεν ανέχεται την αδικία και οποιαδήποτε δύναμη που υπονομεύει την κοινωνική συνοχή. Αντ' αυτών προτάσσονται οι κοινωνικές διδασκαλίες του χριστιανικού Ευαγγελίου, οι οποίες υπηρετούν τη φιλανθρωπία.
Σε άλλο σημείο ο Πατριάρχης αναφέρει ότι, αναθυμούμενοι το παρελθόν, χρειάζεται να προχωρήσουμε στο μέλλον με συμπόνια και συγχώρεση, σωζόμενοι στην Εκκλησία, το μυστικό Σώμα του Χριστού. Άλλωστε, το Οικουμενικό Πατριαρχείο έχει δύναμη, διότι διαθέτει θυσιαστική αγάπη, εργαζόμενο με σταυρική ταπεινότητα, ενώ η ιστορία του γέμει μαρτυρίων και θυσιών υπέρ του κόσμου, όλων των ανθρώπων και όλων των εθνών. Η Εκκλησία της Κωνσταντινουπόλεως, ως Μητέρα Εκκλησία, ενσαρκώνει την ελεύθερη αγάπη του Θεού, ο Οποίος σταυρώθηκε θυσιαστικά για τον πλησίον, για όλους τους ανθρώπους.
Ως εκ τούτου ο Οικουμενικός Θρόνος -υπεύθυνος εκ των ιερών κανόνων για την ενότητα και σταθερότητα της Ορθοδοξίας- δεν αδιαφορεί όταν Ορθόδοξοι, όπως ο ουκρανικός λαός, υποφέρουν και αναζητούν επίλυση των θρησκευτικών προβλημάτων, που τους ταλαιπωρούσαν εδώ και αιώνες.
Ο Πατριάρχης επισημαίνει ακολούθως ότι ήταν καθήκον να παρέμβει για χάρη της αλήθειας και την προστασία της κανονικής τάξεως και της ορθόδοξης ταυτότητας, ώστε να οικοδομηθεί το σώμα του Χριστού και όχι για επίδειξη παγκόσμιας ισχύος. "Εάν παραμείνουμε αδιάφοροι, θα είμαστε αδικαιολόγητοι ενώπιον του Θεού και της ιστορίας", γράφει χαρακτηριστικά. Στο κλίμα αυτό η Μητέρα Εκκλησία, αποφάσισε να χορηγήσει Αυτοκεφαλία στην Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας, κάτι που μόνον αυτή μπορεί να πράξει, σύμφωνα με τους ιερούς Κανόνες.
ΑΚΟΛΟΥΘΕΙ ΤΟ ΜΗΝΥΜΑ ΒΑΡΘΟΛΟΜΑΙΟΥ ΣΤΑ ΟΥΚΡΑΝΙΚΑ και ΑΓΓΛΙΚΑ:
Звернення Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія у 85-ту Річницю Голодомору
Возлюблені діти у Христі: Нехай Божі милість та мир будуть з усіма Вами.
Як і кожного року, історична та страждаюча Константинопольська Церква Матір, спілкується з усіма Вами з тягарем на серці, в молитві згадуючи Голодомор Українського Народу, трагічну та нелюдську подію 1932-1933 років, коли безліч людей загинули від навмисного та жорстокого голоду. Ця трагедія говорить сама за себе, серед інших жорстоких вчинків проти людства та Божого творіння здійснених у двадцятому столітті, як найбільш насильницька трагедія в історія досі відома.
Молячись за упокій душ померлих та за загоєння цієї болючої рани у свідомості Вашої благословенної Нації, ми нагадуємо всім людям доброї волі, що Церква не толерує несправедливість чи будь-яку силу направлену підривати суспільну згуртованість. Навпаки, Вона наголошує на суспільному вченні Християнського Євангелія закликаючи до (дияконії) служіння один одному та благодійності. Відповідальність Православ'я полягає в тому, щоб служити - як позитивний виклик сучасному людству, нагадуючи про Богом-натхненне життя та вираження справжньої свободи.
Коли ми пам'ятаємо минуле і вчимося з такої трагедії, ми повинні рухатися вперед у майбутнє із співчуттям та прощенням. В Церкві, містичному Тілі Христовому, ми збережені від печалей і страждань, в той самий час знаходячи сили пробачити і любити всіх людей. Вселенський Патріархат є сильний, тому що в нас є жертовна любов і тому, що він діє через смирення та Хрест. Його історія наповнена мучеництвом і жертовністю для світу, для всіх людей і для всіх націй. Константинопольська Церква, як Матір Церква, є втіленням вільної любові Христа, Який не розпинає, а є розп'ятий, Який жертвує Своєю душею за ближніх Своїх – за всіх людей.
З цієї причини, неприпустимим є те, що Вселенський Престол – який згідно Святих Канонів відповідає за єдність та стабільність Православ'я – залишався б байдужим, коли Православні люди, такі, як Український народ страждають та шукають вирішення церковних проблем, які мучать їх протягом століть. Ми втручаємося, тому, що це є наш обов'язок – виключно на засадах достовірно-церковних, всесвітніх та виключно з наднаціональних критерій – заради істини і традицій Церкви, захисту канонічного порядку та ідентичності Православ'я, завжди для розбудови тіла Христового, а не для себе і не для демонстрування світової сили чи влади. Залишаючись байдужими, ми залишилися б без виправдання перед Богом та історією.
Ця велика відповідальність Матері Церкви, Святої та Великої Церкви Христової, безумовно не має меж. Тому, так само, як і ми надали автокефалію всім помісним Церквам, Священний Синод вирішив надати автокефалію багатостраждальній Православній Церкві в Україні, щоб вона, також приєдналася до повноти Православ'я в єдності та внутрішньому мирі. Тільки Перший Престол Православ'я, Константинопольська Церква, має цю велику відповідальність згідно Святих Канонів.
Нехай Бог подасть спокій душам усіх жертв Голодомору, а всім Вам, духовні діти, нехай Він дарує терпіння у випробуваннях, а також любов і прощення один одному. Нехай буде благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа зі всіма Вами. Амінь.
Ваш щирий молитвеник перед Богом,
+ВАРФОЛОМІЙ
Архієпископ Константинополя – Нового Риму та Вселенський Патріарх
MESSAGE By His All-Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew
On the 85thAnniversary of the Holodomor
Beloved children in the Lord: May God's grace and peace be with you.
As every year, we are communicating with all of you with a heavy heart from the historic and martyric Mother Church of Constantinople while prayerfully commemorating the Holodomor of the Ukrainian People, the tragic and inhumane events of the years 1932-1933, when countless human beings lost their lives through deliberate and brutal famine. This tragedy inscribes itself among other atrocities against humanity and God's creation committed over the twentieth century, the most violent in history thus far.
As we pray for the repose of the victims' souls and for the healing of this painful wound in the conscience of your blessed Nation, we remind all people of goodwill that the Church does not tolerate injustice or any type of force that undermines social cohesion. Rather, it underscores the social teaching of the Christian Gospel and promotes diakonia and philanthropy. Orthodoxy's responsibility is to serve as a positive challenge for contemporary humankind, a God-inspired perspective of life and an expression of authentic freedom.
When remembering the past and learning from its tragedies, we ought to move ahead into the future with compassion and forgiveness. For, it is in the Church, the mystical Body of Christ, that we are spared from sorrow and suffering, while at the same time we find strength to forgive and love all people. Our Ecumenical Patriarchate is strong because it has a sacrificial love and acts through humility and the Cross. His story is filled with martyrdom and sacrifice for the world, for all peoples and for all nations. The Church of Constantinople, as the Mother Church, is the incarnation of the free love of Christ, who does not crucify but is crucified, who sacrifices His soul for His friends – for all men.
For this reason, it is inconceivable that the Ecumenical Throne – which according to the Holy Canons is responsible for the unity and stability of Orthodoxy – would remain indifferent when an Orthodox people, such as the Ukrainian people, suffer and seek a solution to the ecclesiastical problems that have tormented them for centuries. Therefore, we intervene by obligation – always on the basis of authentically ecclesiastical, truly universal and purely supra – national criteria – for the truth and tradition of the Church, the defense of canonical order and the identity of Orthodoxy, all for the purpose of building up the body of Christ, not for ourselves and not for demonstrating worldly strength and power. By remaining indifferent, we would be left with no excuse before God and history.
This great responsibility of the Mother Church, the Holy and Great Church of Christ, certainly has no limits. That is why, just as we have granted autocephaly to all local Churches, the Holy and Sacred Synod has similarly decided to grant autocephaly to the Orthodox Church in Ukraine, which is tormented in many ways, so that she, too, may join the plentitude of Orthodoxy in unity and internal peace. Only the First Throne of Orthodoxy, the Church of Constantinople, holds this high responsibility according to the Holy and Sacred Canons.
May God grant rest to the souls of all the victims of the Holodomor, and may He grant all of you, dear children, patience in trials, as well as love and forgiveness for one another. May the grace of our Lord Jesus Christ, the love of God the Father, and the communion of the Holy Spirit be with you all. Amen.
At the Ecumenical Patriarchate, the 24thof November, 2018
The fervent supplicant befoe God,
+BARTHOLOMEW
Archbishop of Constantinople-New Rome and Ecumenical Patriarch
Μια επιζήσασα του λιμού, η Nina Popovych, περιέγραψε τα γεγονότα του Μεγάλου Λιμού:
«Ήταν τρομακτικά χρόνια. Οι μητέρες έκοβαν κομμάτια τα παιδιά τους, τα έριχναν σε κατσαρόλες να τα μαγειρέψουν και τα έτρωγαν. Η μητέρα μου πήγε σε ένα χωράφι, όπου υπήρχαν μερικά άλογα και έφερε πίσω το κεφάλι ενός αλόγου - άλλες πέντε γυναίκες έπεσαν πάνω του και άρχισαν να το δαγκώνουν. Ήταν φριχτό! Οι άνθρωποι πέθαιναν μέσα στον δρόμο, αν τους τρυπούσες, το αίμα τους ήταν σαν νερό. Θυμάμαι τα πάντα στο χωριό, όπως για παράδειγμα, τη στιγμή που έβγαλαν τους σταυρούς από τις εκκλησίες. Δύο μέλη της Κομσομόλ (Κομμουνιστικής Νεολαίας) έβγαλαν τους σταυρούς, τους έθαψαν δύο μέτρα κάτω από το έδαφος. Ηλικιωμένες γυναίκες πήγαιναν και φιλούσαν αυτό το κομμάτι γης. Μετά, γέμισαν την ξύλινη εκκλησία με άχυρα. Τη νύχτα, ποντίκια μπήκαν από τους τοίχους, αφήνοντας τρύπες, από τις οποίες οι γυναίκες γέμιζαν τους κουβάδες τους με άχυρο. Η Κομσομόλ πήρε τα άχυρα από την εκκλησία και μετά από αυτό ήταν άδεια. Πέθαναν τόσοι άνθρωποι στο χωριό, που αναγκάστηκαν να σταματήσουν να βάζουν σταυρούς στο νεκροταφείο. Το χειμώνα μια ηλικιωμένη πήρε έναν σταυρό από το νεκροταφείο για τον χρησιμοποιήσει για προσάναμμα στο σπίτι της, για να μην παγώσουν τα παιδιά της».
[πηγή: Βικιπαίδεια]
Δεν υπάρχουν σχόλια:
Δημοσίευση σχολίου